Сьогодні відносини між Вашингтоном і Тегераном завмерли у дивному та небезпечному стані, який дипломати називають «ні миру, ні війни». Уяви собі двох бійців, які щойно обмінялися важкими ударами, відійшли в кути рингу і тепер просто свердлять один одного поглядами, відмовляючись продовжувати бій, але й не опускаючи рук.
Про хитку ситуацію у протистоянні США та Ірану пише The New York Times
Хто кого пересидить?
Головна інтрига зараз – це змагання у витривалості.
Трамп упевнений, що залізна хватка морської блокади, яку він запровадив проти іранських портів, задушить економіку Ірану. Президент США навіть скасував поїздку своїх ключових переговорників до Пакистану, кинувши фразу: «Вони лише даремно витратять наш час». Він чекає, коли Тегеран прийде із піднятими руками.
Іран має свої козирі. Іранці – майстри довгої гри. Вони вважають, що зможуть терпіти довше, ніж Трамп. Розрахунок простий: доки іранські порти блоковані, під загрозою знаходиться вся Ормузька протока — головна «артерія» світової нафти. Тегеран вірить, що за кілька тижнів ціни на бензин у світі злетять так високо, що Трампу доведеться самому кликати їх за стіл переговорів, щоб урятувати світову економіку.
Примара «Дванадцятиденної війни»
Політолог Сасан Карімі порівнює нинішню ситуацію із підсумком ізраїльсько-іранської війни, що сталася у червні минулого року. Тоді гармати замовкли, але проблеми не вирішились. Це «стратегічна невизначеність».
Іранці бояться, що поки вони чекають на економічне диво, США чи Ізраїль можуть раптово завдати нового удару. Це пастка: переговорів немає, канали зв'язку мовчать, і будь-яка іскра може перетворитися на повноцінну пожежу.
«Ситуація небезпечніша за коротку війну, тому що обидві сторони відмовилися від діалогу, але не відмовилися від мови сили» - такий лейтмотив статей в іранській пресі
Холодильник проти політики
Усередині Ірану ситуація тривожна. Для простого мешканця Тегерана чи Ісфахана політика — це насамперед порожні полиці та цінники. У країні не вистачає ліків та навіть хімії для виробництв, йдуть масові звільнення.
Цифри говорять самі за себе: економісти пророкують, що якщо ситуація «ні миру, ні війни» затягнеться, ціни в Ірані зростуть на 70%. А якщо знову почнуть падати бомби — на 120%.
Влада Ірану сподівається протриматися в такому режимі від трьох місяців до півроку. Чи вистачить цього часу, щоб світові ринки змусили Білий дім відступити? Це і є головною ставкою в цій грі.
Дипломатичний десант
Поки офіційні переговори в Пакистані зірвані, іранський міністр закордонних справ Аббас Аракчі розвинув бурхливу діяльність. Він кидається між Оманом (який наглядає за протокою), Пакистаном і збирається до Росії.
Це спроба знайти хоч якусь опору, доки Трамп тримає іранські порти у блокаді.
Таким чином, обидві сторони бояться здатися слабкими. Трамп не хоче скасовувати блокаду просто так, а Іран не хоче говорити, доки блокада діє. У результаті світ спостерігає за найнебезпечнішою у світі грою в «хто перший моргне», де ціною програшу може стати глобальна економічна криза чи нова велика війна.