Верховна Рада України проголосувала за звільнення генерального прокурора Руслана Кравченка на тлі гучного політичного та корупційного скандалу. Відправлений у відставку очільник генпрокуроратури, який може фігурувати у справі про дах незаконного бізнесу, несподівано перейшов у контратаку, звинувативши голову Антикорупційного бюро у злочинах багаторічної давності.
Подробиці скандальної історії з українським генпрокурором повідомляє Бі-Бі-Сі
Зліт та падіння «постер-бою» української політики
Руслан Кравченко — яскравий представник нової хвилі держуправління після перемоги Євромайдану. Свого часу він був головою групи прокурорів, яка звинувачувала президента Віктора Януковича у держзраді. Пізніше він обіймав посади голови Київської облдержадміністрації та керівника Державної податкової служби, а минулого року став наймолодшим генеральним прокурором в історії України, очоливши відомство у 35 років.
Кравченко написав заяву про відставку 7 вересня, проте вже після цього вранці 14 вересня ініціював кримінальне переслідування голови Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Семена Кривоноса. Керівники антикорупційних органів розцінили це як цілеспрямовану атаку на їхні відомства, а президент Володимир Зеленський своїм указом усунув Кравченка з посади.
Сам Кравченко в момент оголошення підозр перебував «у закордонному відрядженні», куди він відправив себе сам, будучи генпрокурором. Україна ж вкотре вступає у виток гострої політичної кризи.
Справа «Карфаген» та тіні з минулого
Початком історії, що призвела до падіння Кравченка, стала публікація НАБУ матеріалів справи «Карфаген» про "кришування" співробітниками Офісу генерального прокурора мережі шахрайських кол-центрів. Зловмисники сприяли «своїм» колл-центрам, одночасно обкладаючи даниною ті структури, які діяли під чужим «дахом».
На чолі схеми, за даними НАБУ, стояв 42-річний Сергій Кропива, який обіймав посаду заступника начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу генпрокурора. Оприлюднені записи прослуховування вражають не так масштабами коштів (офіційно Кропиве ставиться в провину незаконне отримання 42 млн гривень, або трохи менше мільйона доларів), скільки лексикою учасників.
«[Любити] так королеву, красти так мільйон», — каже Кропива в одній із прослуханих розмов
У матеріалах слідства фігурує якийсь «Шеф», на користь якого діяв Кропива. Кропива допомагав із побутовими питаннями на кшталт отримання американської візи для дружини «Шефа» і іноді звертався до нього по батькові — «Андрійович». Це викликало питання до Руслана Андрійовича Кравченка, однак той відкинув звинувачення:
«Розмови це просто розмови», — заявив він 6 вересня, наступного дня після публікації матеріалів
Незважаючи на виправдання, скандал розгорявся, і після розмови з президентом Володимиром Зеленським Кравченко написав заяву про відставку.
Заочний демарш
За процедурою відставку генпрокурора має погодити Рада, а остаточний указ підписати президент. Формально залишаючись на посаді, вранці 14 вересня, Кравченко опублікував у соцмережах відеозвернення, повідомивши про кримінальне переслідування голови НАБУ Семена Кривоноса та особи, близької до керівника САП Олександра Клименка. Пікантності додавало те, що Кравченко перебував за межами України, виїхавши вночі до Франції за наказом, який сам же і підписав.
Вже на цьому етапі джерело Української служби Бі-бі-сі в оточенні президента охарактеризувало ситуацію гранично жорстко:
«Очевидно, що Кравченко збожеволів»
Увечері 14 вересня Зеленський підписав указ про усунення Кравченка, а 15 вересня Верховна Рада переважною більшістю (317 голосів з 390).
Що це було?
Спостерігачі висували дві основні версії події:
«Розмін». Владна верхівка намагалася пожертвувати скомпрометованим генпрокурором ціною відходу глав НАБУ та САП, які розслідували справи щодо вищих чиновників.
Афект. Кравченко не впорався з напругою, підставивши таким чином і самого себе (ставши другим генпрокурором в історії України після Віктора Пшонки, який залишив країну), і президента Зеленського.
Конфлікт із антикорупційними органами
Стосунки між Кравченком та незалежними антикорупційними органами ніколи не були простими. Минулого року Кравченка називали ключовим учасником спроби позбавити НАБУ та САП незалежності через зміни до законодавства. Тоді це викликало вуличні протести («картонний майдан») та невдоволення західних партнерів, після чого влада змушена була здати назад.
У відповідь на звинувачення Кравченко згадав старі справи проти Семена Кривоноса десятирічної давності: спробу підкупу студентів у 2007–2009 роках та земельні махінації у Київській області у 2014 році. Голова НАБУ назвав ці звинувачення «маячнею», а голова САП Олександр Клименко зазначив:
«Якщо ти дістаєш із рукава справу 10-15-річної давності, то виглядає це не дуже добре, особливо після операції «Карфаген» щодо Офісу генпрокурора»
Проте експерти відзначають серйозний іміджевий удар. Як констатує журналіст видання «Наші гроші» Юрій Ніколов:
«Те, що раніше полоскали телеграм-смітники, тепер живе в новинах як цілком публічні документи, оприлюднені Русланом Кравченком… Тобто це лайно тепер завжди тягатиметься із присмаком легітимності»
Що буде з Кравченком і хто стане новим генпрокурором?
У ніч на 14 вересня Кравченко виїхав до Парижа нібито на захід ПАРЄ, проте прес-служба ПАРЄ повідомила «Суспільному», що ні він, ні його представники не братимуть участі у цьому заході. Це посилило чутки про втечу.
15 вересня, у день голосування Ради, Кравченко написав у соцмережах, що шкодує лише про те, що «під тиском президента» не підписав підозру керівнику НАБУ раніше. Про повернення в Україну не йшлося.
Тепер перед Офісом президента стоїть завдання призначення нового генпрокурора, чия згода є критично важливою для притягнення до відповідальності депутатів Верховної Ради (в орбіті НАБУ фігурують уже десятки парламентаріїв). На тлі минулих невдалих призначень експерти та політики все голосніше закликають передати право відбору кандидатур незалежної конкурсної комісії, яка б керувалася критеріями професіоналізму та доброчесності, а не політичної лояльності.