Військова операція США проти Ірану, яка отримала пафосну назву «Епічна лють», за лічені тижні перетворилася на фінансову чорну діру. Поки Білий дім мовчить про кінцеві цілі та стратегію виходу, бухгалтерські книги Пентагону починають «горіти». Ситуація ускладнюється тим, що війна 2026 року розгортається на тлі і без того дефіцитного бюджету та граничної напруги оборонно-промислового комплексу.
Про ціну, яку заплатять американські платники податків за війну в Ірані йдеться у матеріалі Die Zeit
Золотий дощ з ракет: математика виснаження
Головний висновок аналітиків Die Zeit невтішний: США ведуть війну «високої інтенсивності» за цінами, які не закладалися в жодний прогноз. Якщо Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) оцінював перші 100 годин операції в $3,7 млрд, то до кінця першого тижня сума злетіла до $11,3 млрд.
Це створює небезпечний прецедент: щоденні витрати варіюються від $800 млн до $2 млрд. Для порівняння, на початку іракської кампанії 2003 року аналогічні показники були у 4–5 разів нижчими. Використання крилатих ракет Tomahawk та новітніх PrSM (кожна вартістю близько $3 млн) перетворює кожен залп на знищення бюджету невеликого американського міста.
«Питань більше, ніж відповідей, особливо коли йдеться про ціну цієї кампанії», — констатує сенатор-демократ Річард Блюменталь , чия тривога після закритих слухань у Сенаті стала лакмусовим папірцем настроїв у Капітолії.
Удари по «нервовій системі»
Найболючішим ударом для США стали не втрати старих винищувачів F-15 (мінімум три з яких було збито «дружнім вогнем» кувейтських ВПС), а знищення унікальних вузлів ППО та ПРО.
Осліплення американської системи ПРО THAAD. Йдеться про втрату щонайменше трьох радарів типу AN/TPY-2 (вартістю понад $450 млн кожен) у Йорданії, Саудівській Аравії та ОАЕ — це не просто фінансовий збиток. Це критичні дірки у регіональній протиракетній парасольці.
Знищення стаціонарного комплексу раннього попередження AN/FPS-132 у Катарі – це успіх іранських військових, який важко переоцінити. Радар вартістю понад мільярд євро, призначений для відстеження балістичних цілей на дистанції до 5 000 км, виявився беззахисним перед роєм дешевих дронів.
Асиметрія та «витратний матеріал»
Американська армія зіткнулася з класичною пасткою асиметричної війни. Противник використовує дешеві засоби поразки, змушуючи США витрачати наддорогий арсенал. За даними Bloomberg , лише на перехоплення іранських цілей вже витрачено близько 1000 ракет для комплексів Patriot. За ціною $4 млн за ракету, загальна вартість «захисту неба» вже перевищила $4 млрд — це більше, ніж річний обсяг виробництва компанії Lockheed Martin (близько 650 одиниць у 2025 році).
Аналогічна ситуація із безпілотниками. Знамениті MQ-9 Reaper (по $30 млн за штуку) стали, за словами журналістів, майже витратним матеріалом. Втрата 11 таких апаратів за два тижні — це не лише фінансова шкода в $330 млн, а й серйозний удар по розвідувальним можливостям угруповання.
Політичний глухий кут і привид 1,5 трильйона
Адміністрація Трампа опинилася у пастці власного бренду. Відсутність чіткого визначення перемоги викликає роздратування навіть серед лояльних республіканців. Конгресмен Райан Маккензі прямо заявляє про ризик втягування у «нескінченний конфлікт».
На поточний рік Пентагону виділено $838 млрд, плюс $150 млрд із податкового пакету, але цього катастрофічно мало. Адміністрація вже готує запит на екстрені $50 млрд, а військовий бюджет наступного року планується роздмухати до безпрецедентних $1,5 трлн.
В наявності критичний розрив між амбіціями Білого дому та реальністю. Якщо «Епічна лють» не завершиться рішучим успіхом найближчим часом, США можуть зіткнутися не лише з військовим патом, а й із бюджетною кризою, яка перекреслить усі передвиборчі обіцянки Трампа про економічну стабільність.