Поки Україна четвертий рік б'ється у лещатах жорстокої війни, проходячи через щоденні зведення загиблих та зруйновані квартали, за тисячі кілометрів від фронту пишеться зовсім інша історія. Там, де Середземне море ліниво лиже борти багатомільйонних яхт, а повітря Монако пахне великими грошима, український ярмарок пихатості довгий час жив за законами довоєнного часу. До недавнього моменту.
Гучний вибух, який пролунав біля розкішної резиденції дніпровського мультимільйонера Вадима Єрмолаєва, миттєво зірвав з Лазурного Берега маску «тихої гавані». Епоха ситого та безпечного «батальйону Монако», схоже, добігла кінця. На зміну їй прийшов новий тренд — міграція до ОАЕ та формування ще більш цинічного «батальйону Дубай».
Відлуння розбірок на Лазурному Березі
Монако завжди продавало своїм надбагатим резидентам одне головне почуття: абсолютну безпеку. Щільна мережа камер відеоспостереження, миттєва реакція поліції та закритий характер князівства присипляли пильність українських товстосумів. Єрмолаєв, який втратив на батьківщині частину активів, але зберіг мільйони, почував себе тут у повній недоторканності.
Все змінилося одного вечора. Залишена біля входу до елітного житлового комплексу сумка з вибухівкою рознесла в тріски не лише фасад будівлі, а й головний міф Рів'єри. Важко поранений бізнесмен опинився на лікарняному ліжку, а європейські слідчі тепер по крихтах відновлюють маршрут кілера, який професійно зник, пішовши у бік французького кордону.
У кулуарах Лазурного Берега шепочуться: це не просто кримінальне привітання з минулого. Це жорсткий переділ сфер впливу та часток у бізнесі, який олігархи намагалися дистанційно контролювати в Україні. Одночасно Ніцца, Канни та Кап-Ферра перетворилися з безпечного курорту на зону підвищеного ризику. За розповідями місцевих, українські VIP-переселенці різко згорнули публічну активність, посилили охорону та замкнулися за високими парканами своїх вілл.
Українські особи Лазурного Берега
Історія цього масового покидання розпочалася задовго до 2022 року, але саме війна зробила її символом позамежного суспільного розколу. Гучні розслідування явили світові сюрреалістичну картину: поки країна збирає по гривні на дрони, набережними Монте-Карло вальяжно курсують Bentley, Rolls-Royce та люксові спорткари з київськими, дніпровськими та харківськими номерами.
Тут, серед пальм та казино, кожен влаштувався по-своєму.
Рінат Ахметов, найбагатша людина країни, чий бізнес на батьківщині зазнав величезних збитків, продовжує асоціюватися з рекордно дорогою нерухомістю Рив'єри. Його ім'я пов'язують із легендарною історичною віллою «Кедри» за 200 мільйонів євро та футуристичними апартаментами в ультрасучасному районі Mareterra у Монако за 471 мільйон. І хоча його структури заявляють про масштабну фінансову допомогу ЗСУ, сам вигляд цих палаців викликає у країни, що воює, важкі зітхання.
Костянтин Жеваго перетворив Блакитний Берег на неприступну юридичну фортецю. Поки Київ безуспішно вимагає його екстрадиції у справі банку «Фінанси та Кредит», що збанкрутував, французька Феміда щоразу відмовляє у видачі. Олігарх продовжує насолоджуватися краєвидами на морі, залишаючись недосяжним для українського правосуддя.
Брати Суркіси, Вадим Столар, Сергій Льовочкін, Віктор Пінчук — ціла плеяда колишніх політичних важкоатлетів, банкірів та забудовників, які роками впливали на долю України, тепер вважають за краще спостерігати за її трагедією з вікон п'ятизіркових готелів та закритих клубів Рів'єри.
Призов у «батальйон Дубай»
Проте замах на Єрмолаєва — лише тригер, який прискорив неминуче. Справжньою причиною розпаду старого «батальйону Монако» став тектонічний зсув у європейській політиці. Епоха, коли сумнівні мільйони з офшорів можна було без питань влаштувати в банках старої Європи, безповоротно минула. Європейські фінансові регулятори влаштували українським біженцям зі списку Forbes справжнє бюрократичне пекло, вимагаючи кришталево чистих доказів походження кожного центу за будь-якої угоди з нерухомістю.
І фінансова еліта знайшла новий фронт. Так народився «батальйон Дубай» — ще закритіший, цинічніший і колосальніший за обсягами виведених грошей.
Переїзд в Об'єднані Арабські Емірати поступово набуває характеру евакуації. У розпечених пісках Перської затоки серед дзеркальних хмарочосів та штучних островів українські VIP-мігранти знайшли те, чого їх позбавила Європа: абсолютну фінансову лояльність місцевих банків, гарантовану конфіденційність і можливість крутити міжнародними активами без огляду на санкції та фінмоніторинг.
Шейхи, джети та ОАЕ-фронт
Батальйон Дубай сьогодні росте швидше, ніж колись монацький. Сюди перекладаються головні офіси, тут скуповуються поверхи в недобудованих висотках Jumeirah та апартаменти на Palm Jumeirah, сюди переганяються приватні джети, які більше не ризикують садити у Ніцці. Окопавшись у п'ятизіркових готелях під палючим сонцем шейхів, ці люди продовжують дистанційно керувати своїми рештками впливу на батьківщині.
Але якщо в Монако вони хоча намагалися симулювати «європейську респектабельність», то в Дубаї маски скинуті остаточно. Це чистий, дистильований тріумф капіталу, що втік від війни. Тут не потрібно виправдовуватись перед місцевими журналістами, тут нікого не хвилює моральна сторона питання.
Кінець прекрасної доби
Те, що починалося на Лазурному Березі як обурлива журналістська метафора, в Еміратах перетворилося на остаточний діагноз. Світ українських надбагачів не просто відірвався від землі — він окопав у пустелі.
Але вибух у Монако показав бійцям «батальйону Дубай» неприємну правду: шлейф колишніх гріхів, кримінальних розбірок та неперевірених мільярдів неможливо залишити на митниці в аеропорту. За дзеркальними фасадами еміратських веж абсолютної безпеки більше немає. І доки українське суспільство на батьківщині вимагає справедливості, нові «еміри» з українського списку Forbes продовжують свій нескінченний біг — тепер уже ховаючись не лише від порядку денного та правосуддя, а й один від одного.