У березні 2026 року світ зіткнувся з тектонічним зрушенням у геополітиці: адміністрація Дональда Трампа перейшла від політики максимального тиску до стратегії прямого демонтажу іранського режиму. Рішення атакувати Іран стало ризикованою ставкою в політичній кар'єрі 47-го президента США.
Про ризиковану гру Трампа на Близькому Сході пише Бі-Бі-Сі .
Особиста війна Трампа
Поки небо над Тегераном палахкотіло від вибухів, епіцентр прийняття рішень змістився до резиденції Мар-а-Лаго. Трамп, який позиціонує себе як «президент-миротворець», парадоксально розпочав масштабну кампанію, здатну затьмарити війни початку століття.
«Іранський режим 47 років скандував „Смерть Америці“. Досить це терпіти», — лаконічно резюмував президент
Проте експертна спільнота, включаючи професора Військово-морської школи Мохаммеда Хафеза , попереджає: усунення верхівки — це лише початок.
«Жереб кинутий. Тепер США мають йти до кінця та змінювати режим. Але це неможливо зробити без наземної операції», – констатує аналітик.
Ізраїль: «Вістря списа» та архітектор нової реальності
У цій шаховій партії Ізраїль відіграє роль ключового операційного партнера та ідеологічного двигуна. У той час як США забезпечують глобальне прикриття та важку авіацію, саме ізраїльська розвідка («Моссад») та ВПС ЦАХАЛу підготували ґрунт для «обезголовлення» режиму.
Розвідувальна перевага : Без ізраїльських даних про глибинні бункери і переміщення високопосадовців і військових атака на них була б неможливою. Верховного лідера Ірану аятола Алі Хаменеї було вбито в результаті ракетного уда в перший же день нападу. Разом з ним загинули голова Корпусу вартових ісламської революції (КШІР), голова іранської розвідки та ще кілька військових та чиновників. Повідомляється також про загибель членів родини аятоли Хаменеї.
Регіональний щит : Ізраїль взяв на себе основне навантаження щодо нейтралізації «проксі-інферно» — складів ракет «Хезболли» та проіранських угруповань у Сирії, не даючи їм відкрити повноцінного другого фронту.
Екзистенційний інтерес : Ізраїльське керівництво розглядає удари як єдиний спосіб зупинити іранську ядерну програму, яка до 2026 року вийшла на фінішну пряму.
Удари у відповідь
Ескалація миттєво вийшла за межі Ірану. Відповідь Тегерана була швидкою і хаотичною:
Удар по Бахрейну : Ракетами вражена штаб-квартира П'ятого флоту ВМС США.
Атака на ОАЕ : Над портом Джебель-Алі в Дубаї піднялися стовпи диму.
Економічний шантаж : Спроби дестабілізувати світові ринки через атаки на нафтову інфраструктуру союзників США.
Кульмінацією військового протистояння стала заява КВІР про ракетний удар по американському авіаносці USS Abraham Lincoln.
«Ми вразили авіаносець „Авраам Лінкольн“ чотирма балістичними ракетами. Земля і море стануть цвинтарем для агресорів», - говорить заява іранського командування.
Незважаючи на гучні заголовки, Центральне командування США (CENTCOM) спростувало інформацію про влучення:
«Ракети навіть не наблизилися до мети. „Лінкольн“ продовжує виконувати бойові завдання щодо усунення загроз з боку іранського режиму»
Ці дії підтверджують побоювання критиків: Іран відкинув виваженість. Стратегія режиму тепер полягає у тому, щоб зробити ціну війни неприйнятною для американського виборця.
Блокада Ормузької протоки: скільки коштуватиме нафту?
Головним козирем Тегерана стало блокування Ормузької протоки — ключової артерії, через яку проходить до 20% світових постачань нафти та зрідженого газу (LNG). Корпус вартових ісламської революції (КСІР) офіційно оголосив акваторію закритою для «будь-яких судів країн-агресорів та їх союзників».
За повідомленнями Reuters, понад 150 танкерів стали на якір в Оманській затоці, побоюючись заходу в протоку. 1 березня був атакований танкер під прапором Палау, що знаходився за п'ять миль від порту Хасаб. Інцидент підтвердив рішучість Ірану використовувати тактику випаленої води на морі.
Аналітики попереджають: якщо блокада триватиме більше тижня, світ зіткнеться з інфляційним шоком, який можна порівняти з кризою 1970-х. Для Трампа це найнебезпечніший момент — різке зростання цін на бензин усередині США може перекреслити будь-які військові успіхи в очах виборців. Прогнози цін на нафту не вселяють оптимізму: від 110 до 130 доларів за барель, якщо бойові дії не припиняться в найближчі 2-3 дні.
Внутрішньополітичний розкол у США
Трамп стверджує, що контролює ситуацію:
«Я можу зіграти вдовгу і захопити все, а можу закруглитися за два-три дні»
Але реальність складніша.
Демократи на чолі з Камалою Харріс звинувачують президента в імпульсивності та втягуванні країни у «непотрібну війну».
Рух MAGA переживає: база Трампа традиційно виступає проти «заокеанських авантюр», і затяжний конфлікт може підірвати довіру до лідера перед листопадовими виборами.
Що пишуть світові ЗМІ про конфлікт
Згідно з даними Reuters та Al Jazeera, ситуація ускладнюється гуманітарною кризою в регіоні. Поки Трамп іронізує («Якийсь момент вони самі подзвонять мені і запитають, кого я хочу бачити їх лідером»), Туреччина та монархії Затоки висловлюють глибоке занепокоєння.
Аналітики The Wall Street Journal зазначають, що успіх операції залежить від того, чи зможе Ізраїль утримати стабільність на своїх кордонах (Ліван, Газа), доки США концентруються на голові змії в Тегерані. Якщо ізраїльська ППО «Хец-3» (Arrow-3) та «Праща Давида» впораються з масованими залпами, Трамп матиме час на політичний маневр.
Ізраїль сьогодні є гарантом того, що американська кампанія не перетвориться на хаос. Якщо Єрусалим забезпечить технологічне та військове домінування на місцях, Трамп отримає свій «історичний тріумф». Якщо ж іранський опір виявиться більш стійким, під ударом виявиться вся архітектура західного впливу Євразії.