Миколаївська санаторна школа-інтернат №7, розташована в мікрорайоні Ліски, ризикує втратити частину своїх приміщень і територій. Кілька родин, тимчасово заселених у приміщення, що належать інтернату, не лише не бажають їх звільняти, а й претендують на приватизацію.
Усе почалося з того, що у 2003 році, коли директором інтернату був Анатолій Корольов, частину приміщень передали кільком працівникам закладу під так зване «тимчасове житло» – саме так це було зазначено в ухваленому тоді рішенні профкому. В «тимчасове житло» заселилися син директора, син головного бухгалтера, комендант із донькою. Дві квартири дісталися технічним працівникам – загалом п’ять родин.
У 2011 році директоркою інтернату стала Галина Макарова. Попереднє керівництво залишило їй «у спадок» і «тимчасових мешканців». І вже за два роки мешканці почали ініціювати приватизацію житла, оскільки воно й надалі перебувало на балансі інтернату.
- Я звернулася до одного з наших батьків, Гаврилова Олега Миколайовича, з проханням роз’яснити правову базу такого переходу, - розповідає директорка школи-інтернату №7. - І коли ми почали глибоко вивчати документи, з’ясувалося, що це протизаконно. Адже насамперед усе, що перебуває в інтернаті, – це єдиний неподільний комплекс.
Було тимчасове – стане постійним?
У 2013 році мешканці подали позов до суду, намагаючись домогтися дозволу на приватизацію. Розглянувши перший позов однієї з жительок, суд ухвалив рішення не на її користь. Спроба оскарження в апеляційному суді також не дала результату. Розуміючи, що їх може спіткати така ж доля, інші мешканці відмовилися від судових позовів, адже програш позбавляв їх можливості надалі вирішувати питання в судовому порядку. Питання приватизації зависло в повітрі: юридично приміщення є частиною інтернату, однак фактично використовуються як приватне житло.
Мешканці, які не бажають розлучатися з безоплатним житлом, тим часом зуміли оформити технічні паспорти на ці приміщення. Тепер за документами це вже не відсіки зі спільною стіною, за якою починаються склади інтернату, а окремі «дачні будиночки». Про які дачні будиночки може йтися, якщо все це – суцільна будівля, поділена на квартири-відсіки, розташована на території, що й досі є територією інтернату, – незрозуміло. Очевидно, правоохоронні органи мали б зацікавитися, хто і на якій підставі без згоди адміністрації інтернату видав приватним особам ці техпаспорти.
- Коли ми підняли Земельний кодекс, то побачили, що якщо ці відсіки визнають дачними будиночками, вони відповідно до Земельного кодексу мають право ще й на відведення земельної ділянки для обслуговування цих будиночків, для будівництва гаража й облаштування городу. А це понад 100 кв. м, - каже Галина Макарова. - Це, грубо кажучи, пів інтернату відсікається. Тобто мешканцям цих будинків доведеться віддати частину футбольного та волейбольного майданчиків – усе це буде захоплено.
«Вибачте, у нас інша адреса»
На подібні порушення звернула увагу прокуратура. І в жовтні 2014 року прокурор Заводської прокуратури Наталія Міхель подала позов про виселення цих людей із будинків. Перші судові процеси щодо двох працівників були виграні. До інтернату навіть приходили працівники виконавчої служби, щоб виконати рішення суду про виселення.
Однак і в державних виконавців нічого не вийшло. Усе тому, що мешканці свого часу в Заводській адміністрації оформили документ, відповідно до якого їхнім квартирам присвоїли самостійні адреси. Інтернат розташований за адресою: вул. Бутоми, 14-А, а мешканці проживають у приміщеннях, що значаться як №14-А/1, 14-А/2 тощо. І коли до них прийшли виконавці, мешканці помахали перед ними папірцем: «Вибачте, у нас інша адреса».
Ще один казус полягає в тому, що оплата за житлово-комунальні послуги, якими користуються мешканці цих будинків, «висить» на інтернаті. Станом на сьогодні заборгованість непроханих «квартирантів» сягнула 20 тис. гривень, і погашати її вони не поспішають. Сплачувати ці кошти змушений інтернат – інакше діти залишаться без води, світла та опалення.
- Погодьтеся: зараз дуже складний час, ніхто не готовий розкидатися грошима, - каже директорка. - А в нас виходить так, що в дітей забирають їхні гроші: їхню (мешканців, – авт.) комуналку оплачують коштами, виділеними на утримання наших дітей.
Регулярно, двічі на місяць, керівництво інтернату надсилає мешканцям листи, надає рахунки, переконує в особистих розмовах. Але мешканці, за словами Галини Макарової, свої платіжні зобов’язання «нахабно ігнорують».
Захистити інтернат влада наважилася лише через роки
Усі ці питання – і щодо приміщень, і щодо боргів – давно можна було б вирішити на рівні обласної влади, однак, як би дивно це не звучало, колишнє керівництво департаменту освіти чомусь не поспішало захищати територію підпорядкованого закладу.
- Виконувачка обов’язків директора департаменту Каськова, на відміну від Мельниченка Валерія Володимировича, стала на наш бік. Тому що свого часу Мельниченко наполягав, щоб я відступилася, віддала мешканцям те, що вони хочуть. Мені це майже в наказовому порядку було сказано, на що я не пішла, - зазначила Галина Макарова. - Але з приходом Ганни Леонідівни департамент зайняв іншу позицію.
За словами директорки інтернату, зрушити проблему з мертвої точки вдалося лише зараз: уже направлено відповідні листи до обласної та міської рад щодо скасування попередніх рішень, реалізація яких означала б перехід території, на якій розташовані приміщення, що стали житлом, у комунальну власність міста. Якби їх остаточно перевели до міської власності, ці будинки перетворилися б на відокремлений житловий квартал, і інтернат уже не зміг би на них претендувати.
Наразі в інтернаті очікують найближчої сесії обласної ради, яка має скасувати раніше ухвалене рішення про відчуження цих приміщень і передачу їх міській раді. Департамент освіти направив два листи на ім’я Миколаївського міського голови Юрія Гранатурова з проханням, щоб виконком міськради скасував ще два рішення Заводської адміністрації – про прийняття цих будинків до житлового фонду та про скасування «дробів», які адміністрація їм присвоїла. Очікується, що на найближчому засіданні виконкому це питання буде розглянуто.
Були б приміщення – застосування їм знайдеться
Станом на сьогодні підопічними інтернату є 561 дитина; серед закладів такого типу цей інтернат – один із найбільших в області. Водночас ідеться не про дітей, позбавлених батьківського піклування, а про дітей із захворюваннями серцево-судинної системи, які потребують особливого режиму дня, індивідуального навчального плану, графіка медичних обстежень тощо.
Галина Макарова переконана: якщо відібрані приміщення буде звільнено, без господаря вони не залишаться.
- У нас є діти, які на європейському рівні перемагають у змаганнях із шашок. І до нас звернулася асоціація шашкістів із пропозицією укласти договір про співпрацю. Тобто вони пропонують нам стати для них базовою школою. А діти в нас – кардіологічні. Переважно ці діти не зможуть у майбутньому забезпечувати себе фізичною працею, отже, їм необхідно розвивати інтелектуальні здібності. А шашки – це логіка, мислення, інтелект. Тому, звісно, я з радістю погодилася на підписання такого договору. Але постає питання: де я їх прийматиму? Щоб діти стабільно займалися, потрібні приміщення, - говорить директорка інтернату.