Україна сьогодні переживає один із найскладніших періодів у своїй історії. Повномасштабна війна з боку Російської Федерації змушує нас бути зосередженими на боротьбі за незалежність, оборону територій та захист громадян. Проте навіть у ці непрості часи важливо звертати увагу на інші процеси — не завжди гучні, але потенційно небезпечні для стабільності всередині країни.
Однією з таких тем є радикалізація на релігійному ґрунті, яка в багатьох державах світу вже показала свою руйнівну силу. І хоча Україна наразі не є епіцентром таких явищ, ризики існують. Їх ігнорування може мати серйозні наслідки у майбутньому.
Варто зазначити, що іслам як релігія в Україні має давню історію. Сьогодні, за приблизними оцінками, у нашій державі проживає близько 500 тисяч мусульман — це орієнтовно 1% від усього населення. Більшість із них — кримські татари, корінний народ України.
Ісламська громада України розвивається мирно та конструктивно. У різних регіонах діють мечеті, громади та культурні центри, зокрема у місті Острог Рівненської області, а також у тимчасово окупованому Криму. Держава поважає свободу віросповідання, підтримує міжконфесійний діалог і створює умови для мирного співіснування різних релігій.
Проте поряд із мирною релігійною діяльністю існує ризик зовнішніх впливів, які можуть бути замасковані під просвітницьку або благодійну роботу, але нести в собі ідеології, що загрожують національній безпеці.
У глобальному світі діють численні релігійно-політичні рухи. Частина з них просуває ідеї, які на перший погляд виглядають як об’єднання людей навколо спільних цінностей, але насправді мають іншу мету — впливати на внутрішню політику країн, у яких вони діють.
Зокрема, йдеться про панарабізм і панісламізм:
Прикро визнавати, але існують міжнародні організації, які використовують релігію не для духовного розвитку, а як інструмент політичного впливу. Однією з таких є добре відома структура — «Брати-мусульмани» (араб. الإخوان المسلمون), заснована у 1928 році в Єгипті мусульманським проповідником Хасаном аль-Банною.
Попри заявлену мету поширення ісламських цінностей, організація має глобальну політичну стратегію — прагнення створити так званий «Великий ісламський халіфат», тобто єдину ісламську державу, яка охоплювала б мусульман усього світу.
«Брати-мусульмани» діють не відкрито, а через освітні, культурні, благодійні ініціативи, нерідко впливаючи на молодь, малозахищені верстви населення та мусульманські громади в країнах Європи. Така м’яка сила часто залишається поза увагою держави до того моменту, коли вплив стає системним і відчутним на місцевому рівні.
Показовою є ситуація у Франції. У травні цього року Рада оборони та національної безпеки країни розглянула урядову доповідь, яка свідчить про значне посилення діяльності «Братів-мусульман» на території Франції. Засідання очолив особисто президент Еммануель Макрон, що свідчить про серйозність загрози.
У 55 департаментах Франції виявлено мережу зі 139 мечетей, пов’язаних із цією організацією. Ще більш тривожним є факт поширення ісламізму в сфері освіти: на початку 2024 року у країні працювало 815 шкіл корану, у яких навчалося 66 050 дітей. За даними спецслужб, понад третина з них навчаються за програмами, які належать до фундаменталістських течій.
Ці структури не просто викладають релігію — вони формують світогляд, який у перспективі може підривати основи демократії, прав людини та національної єдності.
На щастя, в Україні наразі офіційно не зафіксовано активності осередків «Братів-мусульман». Проте це не означає, що ризику не існує. У нинішніх умовах, коли увага держави максимально зосереджена на військових діях, непомітне проникнення зовнішніх радикальних ідеологій може залишитися поза увагою.
Особливо вразливими до таких впливів є молодь, етнічні меншини, малозабезпечені громади. Усе частіше радикалізація відбувається «знизу» — на рівні громад, муніципалітетів, шкіл, релігійних осередків.
Україна має унікальний досвід міжрелігійного діалогу та мирного співіснування різних конфесій. Щоб не допустити деструктивного впливу радикальних ідеологій, важливо діяти на випередження:
Релігія повинна залишатися джерелом миру, моральності та духовного розвитку — не інструментом маніпуляцій чи політичної боротьби. В Україні вже доведено: різні релігії можуть співіснувати мирно, якщо суспільство об’єднане спільними цінностями — свободою, правом, відповідальністю.
Тому сьогодні, як ніколи, важливо не залишати без уваги навіть найменші сигнали загрози. Адже радикалізація — це процес, що відбувається поступово. І чим раніше ми почнемо діяти, тим більше шансів зберегти єдність, безпеку та стабільність України.
Звертаємо увагу громадськості, освітян, релігійних лідерів, журналістів і правоохоронців: не втрачати пильності. Наша сила — в єдності, усвідомленні ризиків та спільних діях задля миру та безпеки.