Чому нам хочеться мститись?

Одна думка про те, як ви помститеся своєму кривднику, приносить велике задоволення. І хоча з дитинства нас вчили, що це погане почуття, психологи впевнені, що воно може бути дуже корисним.

Помста була властива людям споконвіку.

Це - один із найпоширеніших літературних сюжетів: від грецьких трагедій, як "Орестея" Есхіла - де Орест хоче убити матір, щоб помститися за батька - до шекспірівського "Гамлета".

Багато хто з нас обмірковував плани помсти і навіть намагався їх здійснити.

Можливість розквитатися зі своїм кривдником може принести неймовірне задоволення.

Що ж спонукає нас до помсти? Дослідники вважають, що це почуття має кілька несподіваних переваг.

Помста - потужний емоційний механізм, який кличе людину до дії.

"Це одне з універсальних людських почуттів. Адже злість та бажання розквітатися з тими, хто нас образив, знайомі людині будь-якої культури", - зазначає еволюційний психолог Майкл Маккаллоу з Університету Майамі.

Він уже понад десять років вивчає психологію помсти та прощення.

Помста спонукає до злочинів. Як показують дослідження, до 20% вбивств та 60% перестрілок у школі пов'язані з помстою.

Вона впливає політику. Як пише автор статті у Washington Post, перемога Дональда Трампа є результатом "міст білих представників робітничого класу... які відчули, що в умовах глобалізації їхні інтереси більше не враховують".

Якщо явище агресії психологи вивчили досить досконало – її причинами зазвичай алкоголь, образа та нарцисичні риси особистості – помста набагато менш зрозуміла.

Помста часто важко відокремити від насильницьких дій, і це ускладнює її дослідження.

• Блог психолога: як позбутися "фальшивих" емоцій?

Дослідник Девід Честер з Університету Вірджинії, який спочатку вивчав агресію, зауважив, що між моментом, коли людину образили, та її агресивною реакцією у психіці людини відбувається щось важливе.

"Мені було цікаво, як впливає на людину образа, і як ми переходимо до агресивної реакції", - розповідає він. Ключ, на його думку, полягає у бажанні помститися.

Разом зі своїм колегою Натаном Деволлом з Університету Кентуккі він виявив, що образа чи соціальна зневага викликають емоційний біль.

Однак у подальшому дослідженні він з подивом виявив, що цей біль емоційно можна порівняти із задоволенням.

Отже, якщо несправедливе ставлення до людини спочатку викликає біль, можливість помститися дуже швидко заміщає її приємним відчуттям.

У цьому вся процесі навіть активується центр задоволення у мозку.

Іншими словами, люди реагують на образу агресивно, тому що така реакція приносить їм задоволення, дійшов висновку професор Честер.

Отже, помста справді солодка!

Зв'язок між агресією та задоволенням відомий давно.

"Батько" психології Зигмунд Фрейд розумів, що коли людина виплескує свою злість, вона відчуває полегшення. Але ідея, що помста викликає особливий вид задоволення, стала очевидною лише останнім часом.

Щоб зрозуміти, що відбувається в психіці людини, Честер і Деволл провели низку подальших експериментів, результати яких опублікував журнал "Особистість та соціальна психологія".

Дослідники дійшли досить несподіваних висновків. Помста не тільки приносить людям задоволення, але люди прагнуть її саме заради приємних відчуттів.

"Це процес регулювання емоцій", - робить висновок Честер. І він працює дуже ефективно.

Під час одного з психологічних експериментів Честера та Деволла учасників спочатку змусили почуватися відкинутими.

Але коли їм дозволили помститися своїм уявним кривдникам, їхній настрій покращився і став таким самим, як у тих, хто не почував себе скривдженим.

Цей висновок, однак, треба сприймати з певною часткою скепсису.

Виявляється, що жага помсти "дає лише тимчасове полегшення, але згодом перетворюється на замкнене коло, в якому людина почувається дедалі гірше", - зазначає професор Честер.

Це також пояснює, чому ті, хто завзято жадає помсти, зазвичай не здатні передбачити її руйнівні наслідки.

Зінедіна Зідана, наприклад, пам'ятатимуть за те, що він ударив головою Марко Матерацці у фіналі Чемпіонату світу 2006 року.

Річард Ніксон - за його чорний список ворогів - політичних конкурентів, яких він намагався знищити. Деякі з його махінацій пізніше стали причиною відставки з посади президента.

Втім, виникає запитання, чому ця деструктивна поведінка, яка несе людині страждання, збереглася в процесі еволюції?

Виявляється, що помста не тільки не є помилкою еволюції, а й є дуже корисною метою.

На думку Майкла Маккалоу, хоча люди кажуть, що помста – це погано, адже вона може, наприклад, зруйнувати ваші стосунки, той факт, що бажання помсти взагалі існує, дуже позитивне!

Вона виконує функцію стримуючого чинника, який допомагає вижити.

Подумайте про в'язницю чи злочинну банду. Якщо ви раптом зачепите "не ту людину", помста не змусить себе довго чекати.

"Але якщо ви маєте репутацію людини, яка прощає образи, мало хто захоче з вами зв'язуватися", - каже Честер.

У фільмі "Легенда Х'ю Грасса", за роль у якому Леонардо Ді Капріо отримав "Оскара", жага до помсти допомогла головному герою вижити.

Зі зламаними кістками і відкритими ранами він повзе по повній небезпеці лісу, щоб розквитатися з убивцею свого сина.

"Людина, яка відреагує на образу, буде в більш виграшному становищі, ніж той, хто, отримавши ляпас, підставляє другу щоку", - пояснює дослідник.

Так само, як і голод, помста це – інстинктивне бажання, яке потребує задоволення. Тільки вгамувавши цю спрагу, месник може заспокоїтися.

Отже, якщо основна мета помсти – захищати нас від неприємностей, тоді це досить корисна річ. Хоча це зовсім не означає, що ми повинні заохочувати людей помститися всім, хто їх образив.

"Ми розуміємо, в чому користь помсти, розуміємо, що це почуття цілком природне, але водночас маємо допомагати людям його долати", - зазначає Маккаллоу.

Цілком обнадійливим є і той факт, що далеко не всі реалізують своє бажання помститися. Дослідження 2006 року показало, наприклад, що чоловіки одержують більше задоволення від думок про помсту, ніж жінки.

В іншому дослідженні, проведеному в 2008 році в Каліфорнійському університеті в Берклі, Озлем Айдук та її колеги виявили, що агресивна реакція на образу більш властива особам певного типу.

Невротичні особистості, схильні до тривожності та депресії, – більш уразливі.

"Вони відчувають образу там, де її могло і не бути. А оскільки страх, що тебе проігнорують, відчувається як загроза існуванню, він змушує людину зайняти оборонну позицію", - зазначає професор Айдук.

Таким чином, агресія у відповідь є рефлекторною реакцією таких особистостей на образу чи неприйняття оточенням.

Важливо, що не кожна людина, яку легко образити, схильна до агресивної поведінки.

Дехто реагує на зневагу, завдаючи шкоди самому собі.

"Якимось чином це дає людям відчуття контролю над ситуацією. Отже, агресія - це лише одна з можливих реакцій", - пояснює професор Айдук.

З іншого боку, люди, схильні затято реагувати на образу, можуть навчитися справлятися з гнівом, як і, як із залежністю з допомогою різних психологічних тактик вчаться контролювати свої імпульси.

Під час експериментів дослідники Честер і Деволл помітили, що у тих, хто намагався стримати бажання помсти, активувалася ділянка у префронтальній корі головного мозку, яка відповідає за міркування та пригнічення імпульсивних дій.

Ми цілком здатні протистояти бажанню помсти. Адже недаремно в процесі еволюції у нас розвинулася ця складна частина мозку, яка здатна контролювати імпульсивну поведінку та спрямовувати її у соціально прийнятніший русло.

Усвідомлюємо ми це чи ні, але надія все ж таки є.

Отже, коли наступного разу у вашій голові почне народжуватися солодкий план помсти, знайте, що приємне очікування триватиме недовго.

А краще згадайте, що це почуття існує у нас не дарма, бо цілком можливо, що колись воно врятувало життя багатьом нашим предкам.