Уривки з книги Олександра Левченка „Історична хроніка міста Тернополя1540 - 2006 роки”. Частина №2 Тернопільщина – окраса Західного Поділля

Тернопільщина – окраса Західного Поділля. У IХ ст. ці землі об’єдналися в державу Київська Русь. Наприкінці ХI ст. на її території виникли удільні Теребовлянське та Шумське князівства, що згодом ввійшли до Галицько-Волинського князівства. Впродовж тривалого існування Тернопільщина змінювала свої кордони і держави, до складу яких входила. Цей регіон, разом із Львівщиною і Прикарпаттям, внаслідок феодального розбрату й поділу, починаючи з ХIV ст., потрапив під владу Польщі, Литви (1349—1772), Австрії (1772-1918), Росії (1809-1815) і знову Польщі (1919-1939). Після возз’єднання західноукраїнських земель в лоні єдиної України (Української РСР у складі СРСР), коли впав кордон по ріці Збруч, у грудні 1939 р. утворено Тернопільську область, яка нині займає 13,8 тис. кв. км., або 2,3 % території України, має 1113.566 чол. населення. Вона сформована на частині трьох історичних земель – Галичини, Волині й Поділля та символізує соборність України. Майже 2 століття (з невеликими перервами) Тернопільщина спирається на власні традиції окремого адміністративно-територіального утворення (з 1772 р. – округ, згодом – край, воєводство, область).

Тернопільська область – Україна в мініатюрі. Край брунатних рівнин і химерного горбогір’я, смуг материнського степу, густих лісів і реліктових рослин та ендеміків, які збереглися лише в 2-3 місцях на планеті, мальовничих озер і найдовших у світі гіпсових та других за протяжністю карстових печер, що їх називають “восьмим чудом світу”. Неповторне Придністров’я, унікальний, найбільший в Україні заповідний фонд, ботанічні пам’ятки, Хоростківський і Гермаківський дендропарки, мисливські угіддя Шумщини, Кременецькі гори та Медобори з альпійською флорою, ріки Дністер, Золота Липа, Збруч, Іква, Серет – це також Тернопільщина. І диво дивнє - травертинові скелі. Захоплюють геологічні пам’ятки світового значення, яким майже 500 млн. років, та природні заказники, а площа ландшафтів в області досягає 200 тис. га – це 15 % території області: за кількістю природних пам'яток вона поступається лише Криму.

Мандрівники нерідко порівнюють Тернопільщину, її північну частину, із Швейцарією, де природний дивосвіт поєднується з унікальною історичною та культурною спадщиною. Тут відкрито понад 100 некрополів Х-ХIII ст. Роздуми про вічність викликають древні слов'янські городища-святилища, що розкривають свої таємниці на р. Збруч, де 1848 р. знайдено дивовижного Збручанського ідола. На цій землі збереглися скарби різних культур: трипільської, черняхівської, скіфської, римської, Київської Русі та Середньовіччя, багато пам'яток культури українського, польського, єврейського, російського, чеського, турецького народів.

Кажуть, найкрасивіші місця України збереглися на півдні Тернопільщини, в околицях “галицької Рів`єри” - Заліщиків, де фактично середземноморський клімат. Це - унікальний рельєф, величний 200-метровий каньйон та 16-метровий Джуринський водоспад, біля якого височіють архітектурні залишки загадкової пам’ятки минувшини Червоногорода - могутньої резиденції давньоруських князів; мальовничі, з духмяним повітрям басейни Касперівського водоймища та урочища “Обіжева”. А на сході області, вздовж Збруча, пульсують джерела лікувальних вод, цілющі грязі та вруняться лікарські трави. «Екологічною Меккою» назвав Тернопілля голова представництва корпусу миру США в Україні Карл Бек.

У цьому благословенному краї сильна енергетика землі, що має місця, які в народі називають святими. В усьому християнському світі відомі духовно-релігійні центри – Свято-Успенська Почаївська лавра та Маріїнський духовний центр у Зарваниці. Магічною вважають Божу гору поблизу Кременця. Осередком паломництва та релігійного туризму римо-католиків став Язлівець з, мабуть, єдиним у світі музеєм монашок. З дохристиянських часів збереглися залишки скельного храму та язичницького жертовника в Монастирку, численні печерні храми і дерев'яні церкви ХIV-ХVI ст. За роки незалежності в області відбудовано чи споруджено понад 700 храмів і більше ста будується, серед них Собор Єднання Заходу і Сходу в Підволочиську, Свято-Троїцький Духовний центр на честь Д. Галицького в Тернополі; функціонують 29 монастирів релігійних громад різних конфесій.

Справді, Тернопільщина – край релігійних святинь, старовинних замків, інших пам'яток минувшини та печер і дібров: тут понад 3000 об'єктів археології, історії і монументального мистецтва, 34 замки (третина наявних в Україні), серед них – Збаразький замок ХVI ст., змальований Г. Сенкевичем у романі “Вогнем і мечем” і кінофільмі Є. Гофмана, а нині відреставрований - з органною залою, палатою зброї, музеями старожитностей, таємничими підземними ходами. Також у Збаражі - єдиний в Україні і неповторний “Зимовий сад”. Віки прошуміли над фортецями в Скалаті, Скалі-Подільській, Золотому Потоці, Теребовлі...

Як “Волинські Афіни” знаний Кременець – осередок польської й української культур, де збереглися зразки старовинної архітектури, варто хоча б раз у житті побачити скульптурний портрет молодого “бога поезії” Юліуша Словацького (роботи видатного митця з Парижу Вацлава Шимановського) і прекрасно відреставровану родинну садибу-музей поета. Неподалік - Вишівець з палацовим комплексом князів Вишневецьких, визнаний “Волинським Версалем”: тепер його реставрують, хоча й не в розкішному варіанті. За висловом Богдана Лепкого, “найкраще у світі місто” - Бережани з середньовічними вуличками, залишками величавого замку, мисливського палацу і дендропарку в Раю, де бували Петро I і європейські вельможі. Містом “мудреців і купців” здавна вважали Бучач з унікальними спорудами вітчизняних зодчих Б.Меретина і Й.-Г.Пінзеля, шедеврами сакрального мистецтва в місцевому костьолі, що вціліли всупереч вікам, війнам і безгосподарності, монастирським комплексом і найкрасивішою в Європі ратушею, прикрашеною скульптурами, що відтворюють боротьбу добра і зла. Вражають розкішна резиденція намісника австрійської корони в Галичині (ХIХ ст.) графа Бадені - копія Віденського палацу, що в Коропці, Рукомиш з маєтком і вічним притулком магнатів Потоцьких, добре знані с. Скоморохи з турбазою “Лісова”. Понад два століття бальнеологічному курорту в Конопківці, а поряд - древні Микулинці з Троїцьким костьолом, палацово-парковим комплексом і пивзаводом, якому понад 300 літ. А в Острові, Плебанівці, Кровинці - залізничні арочні мости, як дивовижні витвори інженерної думки кінця ХIХ ст.

У кожному містечку й селі області – старовинні чи сучасні церкви, у багатьох – пам'ятки минувшини, а легенди переплелися з дійсністю. Більшість поселень мають притаманні лише їм карби давнини і традиції, зразки галицьких ремесел і фольклору. Функціонують національний заповідник “Замки Тернопілля”, Кременецько-Почаївський архітектурний заповідник та історико-архітектурний заповідник у Бережанах. Вражають і сучасні приміські села, і заможні оселі на берегах Дністра, де життя буяє у вражаюче свіжому форматі. Вони – щедра оаза для зеленого туризму, а духовні обереги та архітектурні принади на туристичних маршрутах, серед яких найвідоміший “Золоте кільце”, відкривають широкі перспективи для рекреаційної індустрії. Приваблюють сплави по Дністру та екстремальні подорожі до печер - країни одвічної темряви. Плідно працюють на цій ниві туристичні фірми, яких в Тернополі близько ста. А художники і письменники, захоплені природою, історичною і літературною спадщиною Тернопілля, вважають його скарбницею творчого натхнення.

Тернопільщина - осередок культури кількох галузок українського етносу: галичан, подолян, волинян і лемків. У 3500 аматорських колективах виявляють свої здібності 50 тисяч шанувальників багатожанрового самодіяльного мистецтва і народної творчості. Стали традиційними всеукраїнські “Тернопільські театральні вечори” і фестивалі: козацької пісні “Байда”, “Лемківська ватра”, “Пісенні Медобори”, “Ліра Гіппократа”, конкурси дитячого та юнацького пісенного мистецтва “Кришталевий жайвір”. Саме в Тернополі, 1986 року, вперше в Україні створено Співоче поле.