Наш край у творах Тараса Шевченка

На адрес редакции “Новости-N” пришла статья главы Николаевского областного объединения Всеукраинского общества "Просвіта" им. Тараса Шевченко. В статье рассказывается о том, каким образом личность украинского поэта Тараса Шевченко связана с Николаевской областью. Также автор цитирует отрывки из произведений Кобзаря в которых упоминаются топонимы Николаевщины. Предлагаем вниманию читателя статью без сокращений и с сохранением авторской орфографии.

У 2014 році весь український народ в Україні та поза її межами, вся передова світова громадськість будуть відзначати 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – великого українського і світового поета, художника, нашого національного генія, що своєю творчістю, своїм життям надихнув українців на побудову власної держави, мрія і боротьба за яку здійснилася 24 серпня 1991 року.

 

В Україні, відповідно до Указів Президента України від 16 травня 2005 р. № 784 “Про деякі заходи з підготовки до відзначення 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка” та від 27 січня 2010 р. № 72 “Про заходи, присвячені 150-й річниці від дня смерті Т. Г. Шевченка та перепоховання його в Україні” і Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. № 167-р “Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка та 150-річчя від дня його перепоховання”, проводиться цілий комплекс заходів щодо гідного відзначення 200-річного ювілею поета (реставровано та відкрито музей у Каневі, готуються нові експозиції в інших музеях, заплановані видання повного зібрання творів митця і шеститомної Шевченківської енциклопедії, з 2008 р. щорічно здійснюється випуск марок та конвертів із спеціальним ювілейним погашенням та ін.).

 

Постать Т. Шевченка безпосередньо та невідривно пов’язана з Миколаївщиною. Згідно досліджень С. Чаніна (“Великий рід великої людини”. – Київ, 2008) у 1845 році Т. Шевченко відвідував двоюрідних родичів у селі Улянівка та Баратівка (Новобузький район), а його родичі у подальшому мешкали у Миколаєві та інших населених пунктах області.

 

На Миколаївщині мешкали чи перебували особи, які безпосередньо були знайомі з поетом-художником. Серед них діячі культури: В. Даль, М. Щепкін, К. Соленик, В. Жуковський, А. Марченко, М. Микешин, М. Башилов, В. Ковальов, І. Айвазовський; флотські офіцери: О. Бутаков, І. Бутаков, У. Петров, В. Кошкуль, М. Сімонов, М. Брилкін, В. Кишкін, Я. Возніцин, І. Грасс, М. А. Аркас; військові: Я. де Бальмен, С. де Бальмен, Я. Кухаренко, Козачинський, С. Волконський, О. Муравйов; військові і флотські лікарі: О. Рудиковський, Г. Муравський, К. Новицький, С. Незабитовський, Ф. Чельцов, а ще В. Рєпніна, Н. де Бальмен, М.-Є.-І.-Н. Ліхтенберзький та ін.

 

Нашим земляком М. М. Аркасом написана музика до опери «Катерина» – першої на слова Т. Шевченка. Саме у Миколаєві Н. Малечею, який тут мешкав та працював, виданий перший у шевченкознавстві «Словничок Шевченкової мови» (1916). У 1919 році Шевченків «Заповіт» став гімном Висунської народної республіки. Ім’я Шевченка у різні роки носили чисельні культурно-освітні, промислові та сільськогосподарські підприємства. Його ім’я носять й сьогодні населені пункти, вулиці, сквери, бібліотеки, сільськогосподарські підприємства. Цим самим мешканці Миколаївщини показали, що вони є невід’ємною частиною культурного та політичного життя України.

 

У творчій спадщині Кобзаря згадуються топоніми Миколаївщини: чотири рази Миколаїв та ще Миколаївська морська обсерваторія, тричі Вознесенськ, двічі Очаків, а також річка Інгул, Степ, Лиман, скіфські, гунські та грецькі часи, козацькі та гайдамацькі події, чумацькі шляхи, що є невід’ємною складовою краю та його історії.

 

Нагадаємо собі хоча б декілька цитат з Шевченкових творів про наш край.

 

«Інгул щозиму замерзає – / Богун не встане загатить / Шляхетським трупом». Тарас Шевченко. Поема «Гайдамаки». 1839 – 1841 рр.

 

«Ідеш шукать його в Сибір, / Чи теє, в Скіфію…». Тарас Шевченко. Поема «Неофіти». 8 грудня 1857 р.

 

«Вітер повіє, / Степ чорніє, і могила / З вітром розмовляє» і «Аж до моря запорожці / Степ широкий вкрили». Тарас Шевченко. Поема «Гайдамаки». 1839 – 1841 рр.

 

«Синє море звірюкою / То стогне, то виє. / Дніпра гирло затопило. / «Ануте, хлоп’ята, / На байдаки! Море грає – / Ходім погуляти!» / Висипали запорожці – / Лиман човни вкрили». Тарас Шевченко. Вірш «Іван Підкова». 1839 р.

 

«У нас! чого то ми не вмієм? / І зорі лічим, гречку сієм…». Тарас Шевченко. Поема «Кавказ». 18 листопада 1845 р.

 

Йдеться про Миколаївську морську астрономічну обсерваторію. Слова «зорі лічим», написані у поемі, шевченкознавці пов’язують із заміткою у «Северной пчеле» (1844, № 87) під назвою «Николаевская обсерватория»: «Одним из главных трудов, совершённых на Николаевской обсерватории, должно считать пятый лист небесного атласа, издаваемого Берлинской академией наук…» та «…Нынче же первый (п’ятий, за Ю. Івакіним) лист этого атласа составляется в Николаеве». Зазначена карта тепер знаходиться у музеї Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія».

 

«До самого его выезда в Николаев (он переведён в Черноморский флот) я его каждый вечер, возвращаясь из класса, встречал или в коридоре, или на лестнице, или у ворот». «Молодец мичман! Накуралесил, да и уехал себе в Николаев, как ни в чём не бывало». «В один из этих дней встретился мне Михайлов. После рассказа о том, как он провожал вчера мичмана в Николаев…». Тарас Шевченко. Повість «Художник». 25 січня – 4 жовтня 1856 р.

 

«Проживая в Одессе, быть может, встретитесь с Алексеем Ивановичем Бутаковым, – это флотский офицер и иногда бывает в Одессе, у него в Николаеве родственики и родные; Сойдитесь с ним. Благодарите его за его доброе братское со мною обращение, он, ежели встретитесь с ним, сообщит все подробности о мне». Тарас Шевченко. Лист до Варвари Рєпніної від 14 листопопада 1849 р.

 

«Войска в то время начали стягиваться к Вознесенску. На последней днёвке перед Вознесенском молодая жена прапорщика разрешилась от бремени дочерью – Мариею». Тарас Шевченко. Повість «Несчатный». 24 січня – 20 лютого 1855 р.

 

«Елисавета Павловна бросила его в Киеве на попечение сестрицы, а сама уехала с каким-то гусаром на манёвры в Вознесенск, да и не возвратилась». Тарас Шевченко. Повість «Художник». 25 січня – 4 жовтня 1856 р.

 

«І Очаков брали / Москалі. А Запорожжя / Перше руйнували» та «Під Очаков / Погнали й Максима». Тарас Шевченко. Поема «Москалева криниця». 16 травня 1857 р.

 

«На місці Аркаса в Одесі якийсь Павлов, але і той Павлов нічого не вдіє без оцього Іваницького». Тарас Шевченко. Лист до Варфоломія Шевченка від 2 грудня 1860 р.

 

Йдеться про М. А. Аркаса (1818 – 1881) – адмірала, головного командира Чорноморського флоту і портів, військового губернатора Миколаєва (1871–1881), батька М. М. Аркаса.

 

Присутність Шевченкового духу на Миколаївщині можна підтвердити словами з його ж містерії «Великий льох» (21 жовтня 1845 р.), де згадані й наші козацькі степи: «А я над ярами / І степами козацькими / І досі літаю».

 

Голова Миколаївського обласного об’єднання

Всеукраїнського товариства “Просвіта”

імені Тараса Шевченка

І. Марцінковський